В нашому садочку звичайне заняття перервалося справжнім дивом. Поки діти гралися, у двері зайшов Він — у пікселі, з втомленими очима, але з найтеплішою у світі посмішкою.
Це дідусь, який приїхав з передової прямо до свого онука.
Спочатку — секунда невіри, заціпеніння, а потім — гучний крик «ДІДУСЬ!» і обійми, в яких, здається, зупинився весь світ. Малеча вчепилася в шию свого героя так міцно, ніби намагалася захистити його від усього лиха.
Навіть вихователі не стримали сліз. Бо в цьому маленькому моменті — вся ціна нашої свободи. Дідусь воює там, щоб тут, у затишній групі, його онук міг спокійно малювати сонце і чекати на нього.
Дякуємо кожному захиснику за можливість обіймати своїх рідних!
Повертайтеся швидше!
Ми чекаємо на кожного
