Дошкільники граються залюбки, адже гра дає їм змогу з легкістю переміститися з дитячого куточка на космічний корабель або екзотичний острів, уявити себе персонажем кінофільму чи доторкнутися до світу дорослих. Проте гра — це не лише весела розвага, а й потужний ресурс формування особистості на дошкільному етапі розвитку
Роль вихователя в процесі керівництва грою дітей
(за працями Н.Я.Михайленко, Н.А.Короткової)
1,5 - 3 роки
Починає гру так, щоб бачили всі діти. Заохочує до неї 1-2 дитини. Пропонує продовжити дії вихователя (знайти потрібну сюжетну іграшку або її замінника). Коментує вголос розпочату дитиною ігрову дію («Оленка посадила лялечку на стільчик і зараз напоїть її чаєм»).
3 - 4 роки
Заохочує дітей до ролевих взаємодій (ролевого діалогу), зводячи до мінімуму предметні ігрові дії («Запитай, Оленко, чому плаче лялечка? Спробуй її заспокоїти»).
Взявши на себе головну роль, приєднується до гри дітей. Взявши на себе додаткову роль, спрямовує гру в ролевий діалог, використовуючи при цьому сюжетно-змістову ситуацію (наприклад, розмову персонажів по телефону).
4 - 5 років
Приєднується до гри дітей, взявши на себе додаткову роль. Потім розгортає гру через послідовну заміну своєї ролі дитиною, стимулюючи її до рольової поведінки.
5 - 7 років
Заохочує дітей до гри-вигадки, яка проходить у чисто розмовній формі: зміст відокремлюється від предметно-ігрових дій і ролевих взаємин (словесне планування гри, розподіл ролей попередній).
Переходить від часткової заміни відомих сюжетів до побудови нових (ускладнення ігор) (Діти, ваша гра дуже цікава. А не хотіли б ви в центрі міста збудувати фортецю чи ще щось, що могло б зупинити ворога? (сюжетна гра «Моє місто»).
